Cлавне місто Сокаль

На території Сокаля виявлено археологічні знахідки з доби мезоліту, неоліту й бронзи, ранньої і княжої, грецькі, кельтські. Сокаль вперше згадується у документах 1377 як місто Белзького князівства. У 1424 дістав магдебурзьке право — надане Земовитом Белзьким; з 1462 Сокаль — повітове місто Белзького воєводства Польщі, у 1772–1918належав до Австрії; до 1939 повітове місто Львівського воєводства. У лютому 1919 бої І корпусу Української Галицької Армії з поляками, влітку 1919 Сокаль зайняло польське військо.

У 1930-их роках існував етнографічний музей «Сокальщина», експонати якого в більшості придбав адвокат д-р Богдан Чайковський в роках 1936–1939 (у 1941 закатований більшовиками у Бригідках). Музей «Людина. Земля. Всесвіт»створено в 1985 зусиллям подружжя Анатолія та Наталії Покотюків^[2].

В Сокалі до 1950 року перебувала чудотворна ікона Сокальської Богоматері, тобто, богині Молитви (латинь Ceres. Оранта).

Майбутній президент ЗУНР Евген Петрушевич після отримання ступеня доктора права відкрив адвокатську канцелярію у Сокалі (1908 року переніс свою адвокатську канцелярію з Сокаля до м. Сколе, де невдовзі став посадником міста).

2 серпня 1519 року надалеко від міста відбулась Би́тва під Со́калем — перемога війська татарської орди над польсько-литовсько-руським військом під проводом князя Костянтина Острозького, великого гетьмана Литовського.